История отдела

                       

                                     Відділ струнно-смичкових інструментів — сучасник Катеринославського музичного училища, першим директором якого протягом 20 років був випускник Санкт-Петербурзької консерваторії, «вільний художник» Д.П. Губарев, який закінчив консерваторський курс по класу віолончелі та сольного співу. Викладання в Катеринославському музичному училищі проводилося за програмою Петербурзької консерваторії. У дореволюційний час основу струнної школи на Катеринославщині заклали викладачі: А.П. Губарев, М.М. Лівен, В.І. Солнишкін, В.Г Пергамент, М.І. Ямпольський, І.В. Алєксєєнко, І.А. Мікульський.

        Уже в перші роки існування відділу з його історією пов'язані блискучі імена в історії світової струнно-смичкової культури. Тут провів своє дитинство і перші роки навчання майбутній засновник московської скрипкової школи А.І. Ямпольський — концертмейстер Персимфанса, професор Московської консерваторії, заслужений діяч мистецтв РРФСР. Серед його учнів: А. Коган, І. Безродний, Ю. Сітковецький, М. Фіхтенгольц та інші.

          Звідси почав свій блискучий шлях у світ музики видатний віолончеліст Г.П. П'ятигорський, який одержав перші уроки у М.І. Ямпольського, брата А.І. Ямпольського. Г.П. П'ятигорський — один з видатних світових віолончелістів, працював з великими диригентами — А. Тосканіні, Б.Вальтером, О. Клемперером, Ф. Фуртвенглером, виступав у камерних ансамблях з С. Рахманіновим, А. Рубінштейном, А. Шнабелем, В. Горовіцем.

        У Катеринославі почав своє навчання майбутній професор Ленінградської консерваторії Ю.І. Ейдлін, серед учнів якого — Б. Гутніков, М. Вайман, Є. Каміларов.

        І, нарешті, ще один діамант в історії відділу — А.Б. Коган, який розпочав своє навчання грі на скрипці в класі Пилипа Генріховича Ямпольського і став одним з видатних представників радянського скрипкового мистецтва XX століття, отримавши світове визнання.

        Підготовка висококваліфікованих музикантів дозволила відкрити у Дніпропетровську у 1931 році Театр опери та балету. У 1937 році був створений симфонічний оркестр філармонії.
Перші півстоліття історія відділу формувалася перш за все самовідданою працею Я.А. Застрабського та П.Г. Ямпольського.
Треба віддати належне цим педагогам старшого покоління, яке витримало на своїх плечах труднощі перших післяреволюційних років, а також нестерпний тягар воєнної евакуації. У їхній плідній діяльності втілювалася спадковість найкращих традицій російської класичної школи, закладалися основи нової виконавської культури.

          Яків Аполлонович Застрабський народився у 1886 році в сім'ї музиканта Одеського оперного театру. Свою музичну освіту розпочав в Одеському музичному училищі, де навчався по класу віолончелі до 1904 року. У 1904 році вступив до Петербурзької консерваторії, де продовжив навчання до моменту її закриття у 1905 році через забастовку студентів. Позбавлений права навчатися як активний учасник забастовки, Я.А. Застрабський був змушений поїхати з Петербурга до Лейпцига, щоб продовжити музичну освіту. У Лейпцизькій консерваторії він навчався у класі професора Ю. Кленгеля. Під час навчання грав у Гевандхаузі в оркестрі під керівництвом А. Нікіша.
У 1909 році, повернувшись до Росії, оселився у Катеринославі, де розпочав активну концертну і педагогічну діяльність.

 

        У 1917 році був призначений інспектором музичного училища, з 1919 до 1921 року був завідувачем художньої частини Катеринославської консерваторії, 50 років він працював викладачем по класу віолончелі та камерного ансамблю (до 1959 року).

   

      Пилип Генріхович Ямпольський народився у 1874 році у Катеринославі. Архів Дніпропетровського музичного училища зберігає унікальні матеріали його творчої долі. Так, з автобіографії дізнаємося, що грі на скрипці він навчався у батька і вже 15-річним юнаком грав у міському оркестрі. Продовжував навчання в Київському музичному училищі в класі відомого наприкінці XIX ст. викладача О. Шевчика. Після повернення до рідного міста викладав у приватних школах, грав у симфонічному оркестрі, а у 1907 році був запрошений викладачем по класу скрипки до Катеринославського музичного училища. Саме тоді й відбулася вирішальна зустріч талановитого скрипаля з видатним професором А. Ауером, продовженням якої стали чотири роки навчання в Петербурзькій консерваторії.

           По закінченні консерваторії працював ад'юнктом професора А. Ауера (1914-1917) та одночасно концертмейстером одного з найпопулярніших столичних колективів — симфонічного оркестру графа О. Шереметьєва (1914-1919). Бурхливі революційні події змусили П.Г. Ямпольського повернутися до рідного міста, де в 1919- 1920 роках він працює викладачем Катеринославської консерваторії, в 1921-1922 роках очолює відділ мистецтв губернського відділення Наркомосвіти і за сумісництвом продовжує працювати у консерваторії. У 1922 році професора П.Г. Ямпольського запрошують до Петроградського музичного інституту. Протягом п'яти років він поєднує викладацьку роботу в Петрограді з виконавською, грає в оркестрах академічних театрів, у 1924-1926 рр. — соліст Ленінградського державного симфонічного оркестру. З 1927 року працює у Дніпропетровському музичному училищі (тоді технікумі), в його особистій картці було зробле¬но останній запис — «Викладач Дніпропетровського музичного училища». Саме тут він працював наступні 30 років викладачем класу скрипки.

       Ці видатні музиканти-виконавці постійно виступали як солісти, камерні виконавці, заклали капітальний фундамент для розвитку цілісної системи навчальних закладів, яка стала плідним грунтом для розквіту прославленої і визнаної в усьому світі радянської скрипкової школи.

         У післявоєнні роки спадкоємність цих кращих традицій втілилась у плідній роботі їх учнів та послідовників — А.Л. Ваксмана, І.С. Баженова, А.Д. Туїдмалова та М.Б. Лібермана.

         Анатолій Львович Ваксман викладав в училищі з 1924 року (клас альта та скрипки), керував симфонічним оркестром студентів. У 1940 році закінчив Московський музично-педагогічний інститут. Серед його учнів: артист камерного оркестру під керівництвом Р. Баршая М. Богуславський, артисти Великого театру А. Дітковський та Є. Шашкін.

          Іван Семенович Баженов з 1944 року очолив групу контрабасів симфонічного оркестру обласної філармонії та створив клас контрабасу в училищі, де працював до 1972 року. Випускники І.С. Баженова гідно представляли його школу в кращих оркестрах країни. Своєю багаторічною плідною викладацькою працею І.С. Баженов зробив неоціненний внесок у створення та формування контрабасової школи України.

 

         Анатолій Давилович Тушмалов — учень П.Г Ямпольського, випускник професора Московської консерваторії Д.М. Циганова. По закінченні консерваторії з 1946 року викладав клас скрипки, альта, квартету та камерного ансамблю у Дніпропетровському музичному училищі до 1962 року, коли був запрошений на роботу у Кишинівську державну консерваторію ім. Г. Музическу.

   

       Яскрава, неординарна особистість, А.Д. Тушмалов залишив свій неповторний вагомий слід в історії відділу, розвинув та збагатив традиції високого професіоналізму, основу якого заклали його відомі попередники, заснував ансамбль скрипалів училища.

      Серед його учнів особливо необхідно відмітити тих, хто вступив до Московської консерваторії — І. Хачбабян, Р. Нодель, В. Колодний, О. Михайловський, П. Вискарка, В. Рора. Ігор Хачбабян — закінчив Московську консерваторію у класі професора Д.Ф. Ойстраха та Київську аспірантуру у професора О.М. Горохова, лауреат Республіканського конкурсу ім. М.В. Лисенка, професор Вищої музичної школи в м. Познань (Польща), з 1982 року — професор Каїрської консерваторії, з 1990 р. — соліст камерного оркестру у м. Кристіансанд (Норвегія). Роман Нодель — випускник Московської консерваторії (клас професора Д.М. Циганова), лауреат міжнародних конкурсів ім. Ж. Тібо у Парижі (Франція), ім. Королеви Єлизавети у Брюсселі (Бельгія) та конкурсу у Монреалі (Канада). У 80-х роках був професором Мінської державної консерваторії, зараз професор вищої категорії Вищої школи музики Гейдельберг-Мангейма (Німеччина).

       Матвей Бенціонович Ліберман почав працювати у Дніпропетровську з 1949 року після закінчення Московської консерваторії по класу професора Д.Ф. Ойстраха. Був викладачем по класу скрипки, камерного ансамблю та квартету, концертмейстером симфонічного оркестру обласної філармонії.

       Талановитий музикант, блискучий концертний виконавець, високоерудований методист, М.Б. Ліберман одразу заявив про себе не тільки як успішний викладач училища та ЦМШ, але й як прекрасний організатор методичної роботи з викладачами ДМШ Дніпропетровська та області. М.Б. Ліберман працював зі студентським ансамблем скрипалів, який у 1964 році був перетворений на камерний оркестр під його керівництвом.

        Серед учнів М.Б. Лібермана необхідно відзначити А. Венжегу — випускника Київської консерваторії та Московської аспірантури по класу професора В.В. Борисовського, лауреата Республіканського конкурсу ім. М.В. Лисенка, Всесоюзного конкурсу, заслуженого артиста України. Випускники 1963 року А. Баженов та А. Брусова вступили до Московської консерваторії у клас професора Б.В. Бєлєнького. А. Брусіловський — випускник Московської консерваторії по класу професора Ю.І. Янкелевича, лауреат конкурсу ім. Ж. Тібо у Парижі (Франція). А.І. Баженов — народний артист України, професор Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, концертмейстер квартету ім. М. Лисенка, соліст Національної філармонії України, лауреат міжнародних конкурсів, викладач кафедри «Виконавське мистецтво» Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки.

 

       У 1966 році М.Б. Ліберман був запрошений до Новосибірської консерваторії, з 1990 року — професор Єрусалимської та Тель-Авівської музичних академій. Серед його учнів лауреати міжнародних конкурсів: А. Бараховський, А. Шустін, А. Тростянський. У грудні 2004 року Гала-концерт, присвячений 80-річчю професора М.Б. Лібермана, зібрав з усього світу його учнів, багато з яких пред¬ставляли Дніпропетровське музичне училище.

       Післявоєнний період історії училища та відділу проходив під знаком Великого Відродження всієї держави. Місто підіймалося з руїн Великої Вітчизняної війни, реставрувалися прекрасні концертні зали ДК ім. Ілліча, ДК залізничників, Будинку техніки, які мали розкішні акустичні властивості. У 1955 році училище отримало новий корпус з прекрасною та затишною концертною залою. Стрімко розвивалася концертна діяльність філармонії. У місті та області почала створюватися система музичної освіти.

 

         Викладачі та учні училища насолоджувалися безпосереднім спілкуванням з великими музикантами, серед яких були А. Ойстрах, А. Коган, М. Вайман, Б. Гольдштейн, Б. Гутников, В. Пикайзен, М. Фіхтенгольц.

     Випускники післявоєнних років відділу струнно-смичкових інструментів училища постійно поповнювали основний склад групи симфонічного оркестру Дніпропетровської обласної філармонії. Серед них — М.Б. Ліберман, заслужений артист УРСР П.М. Вискарка, В.М. Колодний, М.П. Сумм, Р.Б. Цинман, Б.Є. Шайкевич, Л.П. Рора і багато інших.

   Серед випускників відділу, які присвятили себе роботі з дітьми — В.К.Рульковський,О.Ф.Швирков,С.М.Вассерман,А.А.Ваксман,А.Е.Зайцева, Я.Г. Вайсберг та інші. Усі вони гідно продовжували справу своїх учителів.

         У 60 —70-ті роки відділ продовжує стрімко розвиватися. У 1959 році, після закінчення Московської консерваторії по класу професора Д.М. Циганова, в училище повертається учень П.Г. Ямпольського та А.Д. Тушмалова Петро Миколайович Вискарка. Одночасно він займає посаду концертмейстера симфонічного оркестру обласної філармонії, де його плідна багаторічна праця була відмічена присвоєнням йому звання заслуженого артиста УРСР.

      Клас віолончелі очолює Валентин Миколайович Зюмбровський, учень Я.А. Застрабського, випускник Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової. Окрім класу віолончелі він викладав клас камерного ансамблю та квартету. З 1966 року став художнім керівником камерного оркестру училища і очолив відділ струнно-смичкових інструментів.

  

       Після закінчення Київської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського та аспірантури почав працювати викладачем по класу віолончелі, камерного ансамблю та квартету Євген Єгорович Фурсін.

      Після закінчення Київської консерваторії по класу професора О.М. Горохова починає свою викладацьку діяльність в училищі учень А.Л. Ваксмана В.Г. Стрельцов, а також А.А. Михайлов — випускник Київської консерваторії, учень М.Б. Лібермана.

 

        Колектив відділу поповнили представники Московської альтової школи — випускник Московського музично-педагогічного інституту імені Гнєсіних, учень видатного альтиста, професора В.В. Борисовського — Едуард Іванович Чічікалов, концертмейстер групи альтів симфонічного оркестру Дніпропетровської обласної філармонії, заслужений артист УРСР, та Лариса Сергіївна Біляєва — випускниця Московської консерваторії, учениця К.В. Ознобищева та славетного Рудольфа Баршая. У концертному залі зазвучали виступи ансамблю альтів, концерти класів альта.

  

         У 1970 році починає свою педагогічну діяльність Людмила Сергіївна Брусова — випускниця Московської консерваторії по класу професора Б.В. Бєлєнького, яка в училищі отримала високу професійну школу у М.Б. Лібермана. З 1973 року вона очолює відділ струнно-смичкових інструментів, прийнявши естафету від В.М. Зюмбровського.

          Після закінчення Львівської консерваторії ім. М.В. Лисенка по класу доцента Е.Е. Шпіцера починає викладати клас віолончелі та квартету Н.Ф. Шевченко. Після закінчення Новосибірської консерваторії ім. М.І. Глінки приступає до викладання по класу скрипки І.Г. Євмінова.

 

       З 1974 року викладачем по класу скрипки починає працювати концертмейстер оркестру Дніпропетровського театру опери та балету, народний артист України Гаррі Борисович Логвин, випускник Харківської консерваторії по класу професора А.А. Лещинського, засновник та художній керівник камерного оркестру «Пори року».

          У ці роки історії відділу незвичайно бурхливо виявляється потреба у творчості у різноманітних її проявах. Величезну роль у цьому зіграла організація Народної філармонії, яка відразу зарекомендувала себе як суспільна концертна організація, що була призначена розповсюджувати кращі зразки музичної культури у широких колах дніпропетровців. Просвітницькі тенденції помітно відчувались у музично-концертному житті та були активно прийняті суспільством, про що свідчили повні зали вдячної публіки.

         Концертне життя викладачів училища багате як на сольні виступи, так і на різноманітні форми камерного мистецтва. У цьому зв'язку необхідно згадати тріо у складі: Л.С. Брусова, Н.Ф. Шевченко, Н.А. Міхалькова. Цикл концертів, у яких було представлено твори Й.С. Баха та його синів, реалізований камерним ансамблем, створений М.Я. Цигуткіним, у складі: Л. Брусова (скрипка), А. Прокоф'єв (флейта), Е. Чічікалов (альт), Н. Шевченко (віолончель).

      У цей час склався сталий камерний ансамбль у складі Л. Брусової (скрипка) та Л. Короткової (фортепіано). Концертна діяльність цього дуету мала плідний вплив на виховання майбутніх ансамблістів, бо творчим кредо музикантів була глибока віра в велику шляхетну місію мистецтва. Значною подією музичного життя міста були їх виступи. Вражає масштаб репертуару, яким володіли музиканти. За 16 років концертної діяльності цього дуету прозвучали всі скрипкові сонати В.А. Моцарта, Л. Бетховена, Ф. Шуберта, К.М. Вебера, Р. Шумана, Й. Брамса, Е. Гріга, сонати С. Франка та С. Прокоф'єва.

       Величезним успіхом користувалися концерти студентського камерного оркестру під керівництвом В.М. Зюмбровського. Ще більш яскраве продовження концертна діяльність цього колективу отримала під керівництвом Є.Є. Фурсіна, який став художнім керівником оркестру з 1976 року.

 

      Історія існування відділу струнно-смичкових інструментів нерозривно пов'язана з ансамблевим музикуванням. Велику роль в отриманні необхідних професіональних навичок зіграли уроки симфонічної гри. До 1960 року симфонічний оркестр очолював А.Л. Ваксман. У 1960-ті роки заняттями оркестру керував П.Л. Яновський. У період 1970-1980-х років очолив роботу колективу головний диригент симфонічного оркестру філармонії, заслужений артист РСФСР, народний артист України Гурген Карпович Карапетян.

       Ґрунтовна професійна підготовка студентів у стінах училища дозволяла їм відразу після отримання диплома училища зайняти гідні місця в оркестрових колективах концертних організацій міста.
Починаючи з 1989 року, художнім керівником та диригентом симфонічного і камерного оркестрів училища став Володимир Семенович Овчаров, випускник Київської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського.

 

        Під його керівництвом було втілено низку цікавих проектів разом з хоровим колективом училища (художній керівник та диригент В.Я. Таран). Це, зокрема, Г. Доніцетті «Міserere», А. Вівальді «Gloria», К. Орф «Карміна Бурана», В. Моцарт «Реквієм». Значні твори прозвучали не тільки у стінах концертної зали училища але й у прекрасних залах Будинку органної та камерної музики та Дніпропетровського театру опери та бадету за ініціативою В.С. Овчарова щороку проводяться концерти камерного оркестру з солістами — колишніми випускниками училища. Серед них: В. Лесь, С. Морозов, М. Мальков, А. Богомол, І. Ларічева, Т. Овчарова та інші.

       Цей період відзначений також здійсненням ще одного масштабного проекту — створенням ансамблю скрипалів «Violinо», який упродовж багатьох років з успіхом виступав не тільки на головних сценах міста, а й в містах Німеччини, де у пресі був названий «діамантом України». Потім відбулися гастролі по Америці і виступ біля будівлі Конгресу (Капітолієм), Дні Києва на майдані Незалежності, телепрограми «Класик-Прем'єр», успішний виступ на II Міжнародному фестивалі старовинної музики «Collegium Musicum» у м. Львові та виступ на сцені Національної філармонії України.

        Понад 137 творів західноєвропейських, радянських, сучасних композиторів, народні та джазові мелодії наповнювали репертуар «Violino». Концерти складалися з вишуканих програм, де поруч із популярними творами епохи бароко композиторів А. Вівальді, Й.С. Баха, Г.Ф. Генделя виконувались твори Й. Брамса, Ц. Кюї, М. Мусоргського, С. Рахманінова та інших, а також сучасних українських композиторів.

 

          З 1998 року ансамбль очолила К.Г. Крамчанінова — випускниця Одеської консерваторії по класу альта доцента О.П. Шкарпітного. Під її керівництвом ансамбль успішно виступив у Львові на зустрічі з Папою Римським Павлом II. Яскрава творча діяльність керівника ансамблю «Violino» К.Г. Крамчанінової була відзначена Почесною грамотою прем'єр-міністра України.

          Протягом 80-90-х років відділ продовжує розвиватися. Після закінчення Львівської консерваторії ім. М.В. Лисенка по класу доцента Е.Е. Шпіцера починає викладати клас віолончелі Н.А. Плетнер, яка навчалась у Дніпропетровському музичному училищі у викладачів Г.А. Чеха та В.Н. Зюмбровського. Зараз викладач-методист Н.А. Плетнер викладає клас квартету, курс педагогічної майстерності.

         З 1992 року почала працювати викладачем по класу скрипки І.О. Осенєва — учениця Р.Б. Цинмана та Л.С. Брусової, випускниця Харківського інституту мистецтв ім. І.П. Котляревського (клас професора О.Ю. Юр'єва) та аспірантури Санкт-Петербурзької консерваторії ім. М.А. Римського-Корсакова (клас професора М.М. Бєлякова). Вона — лауреат Республіканського конкурсу ім. М.В. Лисенка, солістка Дніпропетровського камерного оркестру, артистка камерного оркестру «Пори року». Викладає курс педагогічної майстерності.

          Протягом цих років у навчальному процесі значно зростає роль курсу педагогічної майстерності і предмет стає одним з державних іспитів. У зв'язку з цим викладачі-методисти Н.А. Плетнер та І.О. Осенєва проводять велику роботу з розробки навчальних програм, курсів лекцій, тестів по методиці викладання гри, історії струнно-смичкових інструментів, вивченню виконавських стилів та педагогічного репертуару.

 

           З 80-х років в Україні почалося помітне пожвавлення конкурсного життя. Започатковані державні конкурси у Сіверськодонецьку, Хмельницькому, міжрегіональні конкурси у Донецьку, «Нові імена України» у Києві, Міжнародний фестиваль молодих виконавців, присвячений 150-річному ювілею М.В. Лисенка, конкурс «Творчість молодих», присвячений 100-річному ювілею С.С. Прокоф'єва, конкурс до 750-річчя міста Львова.

       Студенти відділу успішно виступали на цих конкурсах, здобували дипломи лауреатів та дипломантів.
Серед них учні класу Л.С. Брусової — Я. Терещенко, 1. Холкіна, І. Чернявський, Ю. Глуховський, В. Лесь, Є. Проненко, Т. Кашицька, О. Ліб, Т. Бунєєва, І. Богомол, І. Сорока, Р. Яцун, учні класу В.Г. Стрельцова — Є. Савчук та І. Пучков, учениця Л.С. Біляєвої — Р. Кучер, класу Н.А. Плетнер — Т. Лекомцева, О. Яценко, М. Гарець, учні класу Н.Ф. Шевченко — В. Баранова, Г. Мартиненко, класу К.Г. Крамчанінової — А. Гречко.

        Говорячи про певні успіхи студентів у концертному та конкурсному виконавстві, неможливо не відзначити значну роль концертмейстерів спеціальних класів. Беручи участь у класній роботі, у концертних і конкурсних виступах, вони є неоціненними помічниками педагогів у вирішенні складних творчих завдань. Особливо слід згадати блискучих концертмейстерів С.Т. Співаковську, Б.С. Грінберг, Є.В. Родіонова, М.З. Міндліну, Л.М. Короткову, С.О. Ісакову, Н.В. Холодкову, Е.Г Маршак, Г.О. Новосьолову. І сьогодні надійною опорою залишаються Т.Б. Василенко, О.М. Горнікова, Ж.О. Третьякова, А.М. Володченко, Г.І. Ушакова, Н.О. Михалькова та інші.

       Випускники Дніпропетровського училища успішно вступають до кращих консерваторій Києва, Одеси, Львова, Харкова, Донецька, Москви, Ленінграда (Санкт-Петербурга), Горького (Нижнього Новгорода), Новосибірська, Кишинева, Мінська, Нюрнберга, Лейпцига, Мангейма, Франкфурта, після закінчення яких вони займають достойні місця у кращих оркестрах України, Росії, Німеччини, Ізраїлю, США, Мексики, Канади та багатьох інших країн.

      2006 рік став роком прекрасної події в житті відділу — на базі училища була відкрита Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки і професор Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського А.І. Баженов, старший викладач Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського І.О. Чернявський, викладачі Л.С. Брусова, І.О. Ларічева, Є.Г. Фурсін, Ю.І. Сердюк, О.М. Кутакова, І.О. Осенєва взяли активну участь у роботі спеціалізації оркестрових струнних інструментів Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки. Важливу роль у цьому процесі відіграють також викладачі Г.О. Окань, В.В. Галіченко, О.В. Бєльський.

       110-річний ювілей нашого навчального закладу, а з ним і спеціалізації оркестрових струнних інструментів став чудовою нагодою переглянути сторінки історії Катеринославського-Дніпропетровського музичного училища ім. М.І. Глінки. Спроба усвідомлення зв'язків багатьох поколінь яскравих, талановитих, самобутніх особистостей, безмежно відданих служінню високому мистецтву Музики дозволяє стверджувати існування на Дніпропетровщині міцних традицій скрипкової та віолончельної шкіл світового рівня. І наслідування цих традицій призводить до осмислення величезної відповідальності за збереження безцінної спадщини нашої історії, процвітання цих високих традицій у новітній історії Катеринославського музичного училища — Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки.

Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки (1898-2008)

Главная страница

Rambler's Top100 МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов